З-поміж безлічі книг, з якими має справу історія світової літератури, поодиноко виділяються ті, що ввібрали в себе науку віків і мають для народу значення заповітне.

До таких належить «Кобзар», книга, яку народ український поставив на першому місці серед успадкованих з минулого національних духовних скарбів.

21 січня в читальному залі бібліотеки ДПТНЗ «Чернігівське вище професійне училище побутового обслуговування» відбулась літературна година, присвячена 160-й річниці виходу повного друкованого видання "Кобзаря" Тараса Григоровича Шевченка.

Бібліотекар Ігнатенко Олена Василівна розповіла читачам з груп Ш-219 та 09 Ш-18 про дивовижну долю цієї книги.

Поезії, що входять до неї, складались на тернистих дорогах поетового життя, писались то в мандрах, то в казематах, мережились при світлі білих ночей Півночі і в пісках пустель закаспійських, під самотнім сонцем вигнання.

Хоча більшість поезій написані поза межами рідного краю, наскрізно струменить у них світлий образ Дніпра і мріє синя далеч українських степів. На випадкових аркушиках паперу та в захалявних книжечках поетова рука прихапцем, покрадьки записувала рядки, що стануть дорогими для цілого народу, донесуть до нього крізь усі перепони віщі і вічні слова.

«Кобзар» не став і, сподіваємось, ніколи не стане книгою архаїчною. Це книга, без якої й сьогодні духовне життя людини було б неповним, книга ця з тих, що їх адресовано кожному поколінню . Сучасна людина, якщо вона носить в душі високі ідеали, неминуче дійде духовного контакту з твором українського генія.