28 жовтня
народився Еразм Роттердамський (1466-1536) — мислитель епохи пізнього Відродження. Вибране ним латинське ім'я складається із трьох частин: імені Desiderius, що походить від слова desiderium (бажання, прагнення), грецького слова εράσμιος, що значить коханий, улюблений і латинізованої назви міста, в якому він народився — Роттердама. Еразм був найвизначнішим знавцем латини своєї епохи. Його твори — взірець чистої класичної мови. Мислитель усе життя залишався вірним католиком, хоча й критикував церкву за надмірності. Працею життя Еразма було видання класичного тексту Біблії грецькою мовою. Окрім того найвідомішим твором мислителя є книга «Похвала глупоті». Його праця над Біблією й критичні твори підготували перехід до нових часів і сприяла затвердженню принципів гуманізму.
27 жовтня
народився Анджей Бобковський (1913-1961) — польський письменник, відомий як прозаїк та есеїст. Найпопулярніший твір Бобковського вийшов друком в українському перекладі під назвою "Війна і спокій". Народився в Вінер-Нойштадті (Австрія). Закінчив гімназію в Кракові. У 1933—1936 роках навчався у Вищій торговій школі (Варшава). У березні 1939 року виїхав до Франції. Всю війну провів переважно в Парижі, працюючи на різних роботах. Сприяв створенню в Парижі бюро допомоги польським робітникам у Франції. Після війни працював у різних громадських організаціях. У червні 1948 року виїхав з Європи до Латинської Америки. Проживав у Гватемалі, де працював у майстерні авіамоделювання. Очолював авіамодельний клуб. Після війни жодного разу не був у Польщі. Похований в Гватемалі.
26 жовтня
народився Джим Батчер (1971) — американський автор бестселерів, працює в жанрах жахів, трилера, фантастики й містики. Відомий передусім сучасною серією книжок у жанрі фентезі "The Dresden Files". Також є автором серії книжок "Codex Alera". Джим Батчер називає себе ентузіастом бойових мистецтв, його стаж у їх вивченні перевищує 15 років. Крім того, Батчер — вправний вершник, захоплюється фехтуванням, співом і "поганими науково-фантастичними фільмами".
25 жовтня
23 жовтня
народився Джанні Родарі (1920-1980) — італійський письменник, журналіст. Найбільше визнання отримав завдяки казкам та книжкам для дітей. Твори Джанні Родарі перекладені багатьма мовами світу. Перші з них: "Книжка веселих віршів" і "Пригоди Цибуліно". У подібному стилі написані й інші твори Родарі. У повісті-казці «Подорож Блакитної Стріли» Родарі не лише розважає, а й говорить про такі важливі поняття, як дружба, справедливість, доброта. Побутова реалістична повість «Маленькі волоцюги» і казкова повість «Джельсоміно в Країні брехунів» розповідають про непросте життя мешканців Південної Італії. У 1970 році за внесок до дитячої літератури був нагороджений Премією Ганса Хрістіана Андерсена.
22 жовтня
народився Борис Олійник (1935) — український поет, перекладач, дійсний член НАНУ, голова Українського фонду культури. Почесний академік Академії мистецтв України. Відомий державний діяч.Творчий доробок поета нині — понад сорок книг. Найвідомішими вважаються «Вибір» (1965), «Коло» (1968), «Стою на землі» (1973), «Заклинання вогню» (1978), «Сива ластівка» (1979), «У дзеркалі слова» (1981), «Поворотний круг» (1989), «Таємна вечеря» (2000), поема «Сім» (1988).
народився Іван Олексійович Бунін (1870-1953) — російський поет, письменник, почесний академік Петербурзької академії наук (1909), лауреат Нобелівської премії з літератури 1933 року "за сувору майстерність, із якою він розвиває традиції російської класичної прози". Найвідоміші твори: "Суходіл", "Село", "Пан із Сан-Франциско", "Легке дихання". В Україну письменник потрапив у юнацькі роки. Подовгу жив у Харкові (1887–1889), Полтаві (1890–1894), Одесі (1898–1901 та 1918–1920), бував у Києві. Географія його подорожей Україною була дуже великою: Харків, Київ, Полтава, Одеса, Канів, Ромни, Слов'янськ, Святі Гори, Кременчук, Катеринослав, Каховка, Нікополь, Миколаїв, Миргород, Кам'янець-Подільський, Кобеляки, Путивль, а також численні села і хутори. Бунін плавав по Ворсклі, побував на острові Хортиця, любив одеське узбережжя Чорного моря, тричі подорожував по Дніпру. Вплив українського фольклору відчувається в його оповіданнях «На край світу» та «Лірник Родіон», а також у багатьох віршах. («Мушкет», «Вже підсихає хміль на тині…» та інших). У нарисі «На „Чайці“», а особливо в романі «Життя Арсеньєва» Україна присутня як місце на землі, де письменник знайшов гармонію між вічністю й красою.
21 жовтня
народився Семюел Тейлор Колрідж (1772-1834) — англійський поет і літературний критик. Колрідж був представником "озерної школи". "Озерна школа" англійських поетів-романтиків — це напрям в англійській поезії межі XVIII і XIX ст. До групи "поетів-лейкістів" (від англ. lake - озеро) належали також Вільям Вордсворт і Роберт Сауті. Заперечуючи раціоналістичний догматизм класицизму і просвітництва, лейкісти спромоглися оновити англійську лірику. Їхній поезії притаманні мрійливість, відчуття природи, любов до простої людини, ідеалізація минувшини.
20 жовтня
народилася Ельфріде Єлінек (1946) — австрійська письменниця, у 2004 р. нагороджена Нобелівською премією з літератури "за музичний потік голосів у романах і п'єсах, які з надзвичайним лінгвістичним запалом розкривають абсурдність соціальних кліше і їхньої сили, що поневолює". Єлінек почала писати вірші замолоду. Літературним дебютом письменниці стала збірка "Тіні Лізи", що вийшла в 1967 році. Прізвище "Єлінек" у перекладі з чеської означає "оленятко". Ельфріде Єлінек має славу однієї з найскандальніших німецькомовних письменниць.
19 жовтня
народився Мігель Анхель Астуріас (1899-1974) — гватемальський письменник, представник магічного реалізму, лауреат Нобелівської премії з літератури 1967 року "за яскраві творчі досягнення, в основі яких лежить цікавість до звичаїв і традицій індіанців Латинської Америки". У своїх романах та оповіданнях часто поєднує елементи індіанського фольклору з реалістичним зображенням сучасних політичних і суспільних явищ.
18 жовтня
народився Кір Буличов (справжнє ім'я Ігор Всеволодович Можейко, 1934-2003) — один з найвідоміших письменників-фантастів, вчений-сходознавець, кіносценарист. Видано кілька десятків його книг, загальна кількість опублікованих творів — сотні. Крім написання своїх творів, займався перекладом на російську фантастичних творів американських письменників. Екранізовано більше двадцяти творів, зокрема, за повістю «Сто років тому вперед» (1977) знятий п'ятисерійний фільм «Гостя з майбутнього» — один з найпопулярніших в СРСР дитячих фільмів.
народився Яків Головацький (1814-1888) — український лінгвіст, етнограф, фольклорист, історик, поет, священик УГКЦ, педагог, громадський діяч. Разом з Маркіяном Шашкевичем та Іваном Вагилевичем утворив у 1831 р. національно-патріотичний гурток галицької молодої інтелігенції т. з. «Руську трійцю». У Будапешті зблизився з чеськими, словацькими і сербськими славістами, з допомогою яких у 1837 р. там було підготовано і видано перший галицький альманах «Русалка Дністрова», що відіграв велику роль в галицькому літературному відродженні.
16 жовтня
народився Діно Буццаті (1906-1972) — італійський новеліст, журналіст, драматург, художник. Проза Буццаті тяжіє до фантастики, притчі, його часто порівнюють з Е. По, Ф. Кафкою. За книгу "Шістдесят оповідань" письменника нагороджено найпопулярнішою в Італії премією Стрега. Драму "Ціекавий випадок" переклав французькою мовою А. Камю. Роман "Татарська пустеля" мав у своїй особистій бібліотеці Х. Л. Борхес.
15 жовтня
 народився Мілорад Павич (1929-2009) — сербський поет, прозаїк, літературознавець, перекладач, фахівець з історії сербської літератури ХVII-ХІХ ст., сербського бароко та поезії символізму. Один з найчитаніших письменників ХХ століття, його твори перекладено 30 мовами. Його найбільш відомий роман "Хозарський словник", який Павич видав 1984 року, приніс авторові всесвітню славу. Сербський класик, за його власним визнанням, боявся набриднути читачеві, зумів підкорити читача, зробивши його співавтором своїх творів. Павич змішував сон з дійсністю, не намагався робити між ними відмінностей і в цьому залишився неперевершений.
14 жовтня
народився Лев Миколайович Гумільов (1912-1992) — російський поет, географ, тюрколог та історик-етнолог, доктор історичних і географічних наук, перекладач із перської. Син російських поетів Миколи Гумільова і Анни Ахматової. У серпні 2005 року в Казані встановлено пам'ятник Льву Гумільову. З ініціативи президента Казахстану Н. Назарбаєва 1996 р. в Астані ім'ям Гумільова названо один із провідних вузів країни — Євразійський національний університет імені Л. М. Гумільова. У 2002 році в університеті створено кабінет-музей Л. М. Гумільова.
13 жовтня
народився Дрітеро Аголлі (1931) — албанський письменник, перекладач, журналіст і політичний діяч, вважається одним із найвидатніших албанських поетів 1960-хроків. Критики схвально сприймали його лірику, відзначаючи його поетичну майстерність. Прозові твори Аголлі неодноразово екранізовано; найбільше перекладів з-поміж його творів має роман "Блиск і падіння товариша Шило". Аголлі перекладав твори Роберта Бернса, Поля Еліара, Олександра Пушкіна, Михайла Лермонтова, Анни Ахматової, Олександра Блока тощо.
11 жовтня
народився Франсуа Моріак (1885-1970) — французький письменник, лауреат Нобелівської премії в галузі літератури (1952). Відомий як романіст, драматург і поет – один із найкращих у світі майстрів художнього слова, який і досі захоплює читачів своїм психологізмом і глибиною думки. Під час Другої світової війни Моріак – учасник Руху Опору, під псевдонімом Форез він випускає збірку антифашистських статей «Чорний зошит», де засуджує фашистську тиранію і колабораціонізм. В усіх творах письменника присутній Бог, прихований чи відкритий, «Фарисейка» (1941), «Агнець» (1954), «Живий хліб» (1955) – всюди він простягає руку допомоги, всюди чекає стражденних.
9 жовтня
народився Микола Бажан (1904-1983) — український письменник, філософ, громадський діяч, перекладач, поет. Академік, заслужений діяч науки УРСР, заслужений діяч мистецтв Грузинської РСР. Бароко і романтизм — головне успадкування Бажана. Його твори «Будівлі» (1924), «Гетто в Умані» (1928), «Розмова сердець», «Дорога» (1930) стали сенсацією в українській літературі того часу. Велика історична поема "Сліпці" вважається творчою вершиною Миколи Бажана. Також він - головний редактор Головної редакції Української Радянської енциклопедії. За ініціативою і під керівництвом М. П. Бажана видана Українська Радянська Енциклопедія в 17-ти і 12-ти томах, «Історія українського мистецтва», "Шевченківський словник". М. Бажану належать переклади поем Шота Руставелі "Витязь у тигровій шкурі", Алішера Навої «Фархад і Ширін», віршів С. Чіковані , Ю. Словацького, Ц. Норвіда, Я. Івашкевича, Р. М. Рільке та інших.
8 жовтня
народилася Марина Цвєтаєва (1892-1941) — російська поетеса, прозаїк, перекладачка, творчості якої притаманні романтичний максималізм, мотиви самотності, трагічної приреченості кохання, неприйняття і капіталістичної, і сірої радянської повсякденності, конфлікт побуту й буття, прикрої буденності й духовного життя. Перші свої поетичні твори Марина Цвєтаєва написала в шестирічному віці російською, французькою й німецькою мовами. . У 18 років Цвєтаєва видала свою першу збірку «Вечірній альбом» (1910), до якої включено вірші, написані в 1907–1910 рр.; гроші на видання збірки поетеса заробила сама.
7 жовтня
народився Михайло Островерх (1897-1979) — український письменник, перекладач, фольклорист, мистецтвознавець, військовик. Автор книг та творів: «З римського щоденника» (1946 р.), «Nihil novi» (1946 р.), «Без докору» (1948 р.), «Обніжками на битий шлях» (1957 р.), «На закруті» (1958 р.), «Блиски і темряви» (1966 р.), «Грона калини», «Гомін здалека», «Чорнокнижник із Зубівки» Перекладав з італійської (зокрема, літературні твори Ґрація Делєдда, Ада Неґрі, Чезаре Мано, Н. Фаріна; також «Іль Прінчіпе» Ніколо Макіявеллі). Був режисером аматорських вистав у селах Жизномир, Сороки, виконував у них ролі персонажів.
6 жовтня
 народився Іван Антонович Кочерга (1881-1952) — один із фундаторів української драматургії, творчий доробок якого увійшов до золотого фонду української літератури. Автор книг про перших князів Київської Русі: «Святослав», «Володимир» із серії «Рюриковичі». У ряді п'єс на сучасні теми («Підеш - не повернешся», «Ім'я», «Екзамен з анатомії», «Нічна тривога» та ін.) він виступив за високі ідеали моралі, за довіру до людини, виховання в ньому громадянського обов'язку. Автор драматичних поем «Ярослав Мудрий» та «Пророк», драми «Істина», був нагороджений 2 орденами й медаллю. 1930 р. створює свою перлину, драматичну поему «Свіччине весілля» (інша назва - «Пісня про Свічку»). Писав п'єси, працював над кіносценаріями та перекладами. Всі кращі його твори пройшли випробування часом і стали щедрим набутком нових поколінь шанувальників його таланту. Ім'ям Івана Антоновича Кочерги названий Житомирський український музичний драматичний театр.
5 жовтня
народився Богдан-Ігор Антонич (1909-1937) — український поет, прозаїк, перекладач, літературознавець. Через офіційну заборону ширше знаний лише з середини 1960-х. Пробував свої сили й у драматургії. Залишилася незакінчена новела «Три мандоліни» та великий фрагмент повісті, що мала називатися «На другому березі». Проводив редакторську діяльність, деякий час редагував журнали «Дажбог» і «Карби». Антонич також малював, грав на скрипці і компонував музику, мріяв бути композитором. Ці галузі мистецтва, особливо малярство, дуже сильно вплинули на його лірику.
4 жовтня
народився Юрій Клен (справжнє ім'я — Освальд Бургардт, 1891-1947) — український поет, перекладач, літературний критик. 1943 року з'являється в світ збірка поезій Юрія Клена «Каравели», в якій автор спробував синтезувати творчі принципи київських неокласиків та ідейно-художні шукання поетів «празької школи». Автор поєднує в єдиному естетичному вимірі трагічну античність («Антоній і Клеопатра», «Цезар і Клеопатра», «Шляхами Одіссея»), героїзм середньовічної лицарської доби («Жанна д'Арк», «Вікінги») та князівсько-гетьманську українську традицію («Володимир», «Символ», «Україна»). Юрій Клен — автор збірки «Каравели» (1943), епопеї «Попіл імперій» (1943–1947), есею «Спогади про неоклясиків» (1946), багатьох літературознавчих праць, перекладів з англійської, німецької, французької та інших мов. Вершинними здобутками Юрія Клена-поета є поеми «Прокляті роки» (1937) та «Попіл імперій» (1943 — 1947). Центральні теми цих творів — трагічне знищення української культури в добу сталінізму, нелюдська жорстокість Другої світової війни.
2 жовтня
народився Іван Багряний (справжнє ім'я — Іван Павлович Лозов'яга, 1907-1963) — український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч. "Одна із найяскравіших і найдраматичніших постатей в українському письменстві і громадянстві першої половини і середини ХХ ст. Переслідуваний і караний на батьківщині,… він не для всіх виявився бажаним і зручним і в еміграції, в діаспорі; його цькували і йому погрожували розправою політичні супротивники; замовчуваний на Україні всі повоєнні роки, він тільки останнім часом став відомий нашим читачам…" - писав Юрій Шерех. Західні дослідники творчості Івана Багряного відзначали унікальну здатність письменника до «кошмарного гротеску», неабиякого оптимізму та гумору серед відчаю. Яскравим прикладом цього є роман "Сад Гетсиманський", який "перевищує силою вислову все, що дотепер на цю тему було написано". Відомий твір “Тигролови” (спочатку мав назву “Звіролови”) отримав першу нагороду на літературному конкурсі, організованому “Українським видавництвом” 1943 р. Цей роман є утвердженням жанру українського пригодницького роману.
 народився Богдан Михайлович Стельмах (1943) — український письменник, поет, драматург, перекладач, автор українських пісень. Заслужений діяч мистецтв України, лауреат літературних премій імені І. Котляревського (1992), імені М. Шашкевича (1994), імені Лесі Українки (1996) та премії «Благовіст» (2004). Автор книжок «Примула, квітка віща» (1969), «Земний вогонь» (1979), «Правдива пісня» (1982), «Батькові слова» (1984), «Пшеничне перевесло» (1988), «Сонечкова донечка» (1988), «Сто пісень» (1989), «Тарас» (1991), «Писанка» (1993), «Світлиця пісень і спогадів» (2001), «Вірші про країну» (2002, 2004), «Ця осінь називається Марія» (2003), «Божевільня метеликів» (2008) та ін. Вірші поета перекладено англійською, білоруською, казахською, польською, російською мовами. Важливою віхою творчості Стельмаха є піснетворчість.Такі твори як "Тільки раз цвіте любов", "Мамина світлиця", "Джерело", "Гуси-лебеді", "Запроси мене у сни " уособлюють найвищі злети української естради.
Львівська обласна бібліотека для дітей ропонує Вам пам`ятку, яка містить розповідь про життєвий і творчий шлях письменника, сценарії розробок масових заходів бібліотек області. У виданні також подано списки бібліографічних та вебліографічних джерел.
1 жовтня
народився Валер'ян Поліщук (1897-1937) — український письменник, літературний критик і публіцист. Віршовані верлібри склали основу першої збірки Поліщука «Сонячна міць» (1920), якою він вперше по-справжньому заявив про себе. Поліщук спершу належав до літературної організації «Гарт», але 1925 року заснував у Харкові модерністську групу «Авангард», що обстоювала програму конструктивного динамізму (за нею поезії належало оспівувати модерну цивілізацію і світ технічної революції). Виступає В. Поліщук і як прозаїк, критик і теоретик літератури. Окремими виданнями побачили світ понад 50 його книжок, серед яких найвідоміші — «Книга повстань» (1922), «Дума про Бурмашиху» (1922), «Розкол Європи» (1925), «Пульс епохи» (1927), «Григорій Сковорода» (1929) та інші.
|
