Історико-літературна композиція
до Дня Соборності України

                                                                                          Хід заходу

Висвітлюються слова: «Національна єдність – запорука державності України»

Бібліотекар:   Сьогодні День Соборності України, свято рідного краю, свято нашої держави. Ми пишаємося, що ми – українці, а наша Вітчизна – Україна, земля, дорога та мила серцю кожного із нас.

(відео «Моя прекрасна Україна» )

(Під демонстрацію відеофільму декламується поезія В. Сосюри «Любіть Україну» )

Ведуча 1:   Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води,

в годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди!..

Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її, вічно живу і нову,

і мову її солов’їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,

сіяє вона над віками…

Любіть Україну всім серцем своїм

і всіми своїми ділами!..

Ведуча 2:

Для нас вона в світі єдина, одна,

в просторів солодкому чарі…

Вона у зірках і у вербах вона,

і в кожному серця ударі…

У квітці, в пташині, в електровогнях,

у пісні у кожній, у думі,

в дитячій усмішці, в дівочих очах,

і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить – не згора,

живе у стежках, у дібровах,

у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,

і в хмарах отих пурпурових.

Бібліотекар:

В грому канонад, що розвіяли в прах

чужинці в зелених мундирах,

в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях

до весен і світлих, і щирих…

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,

і сльози, і все до загину…

Не можна любити народів других,

коли ти не любиш Вкраїну!..

Любіть у коханні, в труді, у бою,

як пісню, що лине зорею…

Всім серцем любіть Україну свою, -

і вічні ми будемо з нею!

Ведуча 1: Україна – рідний край, земля з багатовіковою історією, мальовничою природою, чарівною піснею, працелюбними, мудрими й талановитими людьми.

Ведуча 2:  Ми горді зватися українцями. Поклик рідної землі завжди відчували наші прадіди й діди, ті, хто живе в Україні та кого доля закинула на чужину. І де б не був українець, захвилюється аж до сліз, почувши рідне слово.

Ведуча 1:  Україна... Її майбутнє в руках молоді. Від нас залежить, якою буде наша держава! А держава, як і родина, має бути дружною, сильною, здоровою, щасливою.

Бібліотекар:  Якось батько зібрав синів і сказав: «Сини мої! Живіть у мирі й злагоді, і тоді жоден ворог вам не страшний, ніхто не зможе вас здолати». Сини стали заперечувати. Кожен вважав, що зуміє побороти ворога самотужки. «Невже ви думаєте, що здолаєте ворога, коли кожен із вас, як та гілка, яку вітер хилить у різні боки, а як сильніше дмухне – то й зламає? – мовив батько. – Ось спробуйте зламати цей пучок гілля. Що, не можете? Тож запам’ятайте: нікому ще не вдалося перемогти людей, які тримаються одне за одного, як ці гілки».

(Звучить пісня «Разом назавжди)

(Слова: Павло Шилько        Музика: Олександр Пономарьов)

Сон про Вкраїну бачив я:

Там, де живе любов моя,

На сході сонце запалює світ,

В Карпатах - з'єднує наш рід.

Приспів:

Разом назавжди!

Всі серця єднаймо України!

Разом назавжди!

Почуття єдиної родини!

Разом назавжди!

За майбутнє кожної дитини!

Разом!

Серце не може розділить

Те, що у всіх у нас єдине.

Бог дав одну нам хлібину на всіх:

Нам зберегти Україну!

Приспів.

І хай в кожному серці доброти горить багаття,

Тож єднаймося, сестри, тож єднаймося, браття.

Бо це наша земля, бо це наша країна,

І вона в нас одна, і вона в нас єдина!

Приспів.

Бібліотекар: Упродовж століть землі України були розрізнені, належали до різних держав: Російської імперії, Польщі, Австро-Угорщини. Тож споконвічною мрією українців було об'єднання розрізнених частин України в межах однієї держави:

У тяжкій і тривалій боротьбі за національне визволення, утвердження власної державності наш народ не раз переживав як гіркі, так і радісні події. Одна з таких сторінок нашого минулого – боротьба українського народу за соборність своїх земель.

Щороку 22 сiчня весь український народ iз вдячністю згадує тих героїв, якi боролися за об’єднання усiх нацiонально-демократичних сил українства, хто словом i ділом намагався вiдродити незалежну Соборну Українську державу. Ідея всеукраїнської єдності формувалася ще з часiв Київської Русi, Галицько-Волинської держави, Запорізької Січі, Визвольної вiйни пiд проводом Богдана Хмельницького, Гетьманщини.

Та реалiзувалась ця мрiя внаслiдок української революцiї 1917-1920 рокiв, пiд час якої з великою силою розкрилися свободолюбство i нацiональний дух українського народу, утворилися двi демократичнi держави – Українська Народна Республiка (УНР) та Західноукраїнська Республiка (ЗУНР). Нажаль, двi роз’єднанi держави не могли iснувати як єдиний полiтичний, економiчний органiзм, цьому заважав ряд причин. Не зважаючи на перешкоди, народ України не полишав прагнення до соборизацiї всiх українських земель у власнiй державi.

01 грудня 1918 року представники державного Секретаріату ЗУНР – К.Левицький, Л.Цегелоський, члени Директорiї – В.Винниченко, С.Петлюра, П.Андрiєвський, Ф.Швець пiдписали у Фастовi Предвступний договiр про майбутнє об’єднання двох республiк. Цей договiр став першим i основним актом соборностi, викликав схвалення українського загалу.

03 сiчня 1919 року на першому засіданнi Української Народної ради було одностайно прийнято Ухвалу про злуку ЗУНР i УНР. Часописи пiдкреслювали, що тим самим зроблено перший крок на шляху до соборностi українських земель.

Директорія i Рада Народних Мiнiстрiв призначила святкування об’єднання УНР i ЗУНР на 22 сiчня. Мабуть, ця дата не була випадковою, адже вказаний день збiгався з рiчницею iсторичного IV Унiверсалу Цетральної Ради, згідно з яким УНР проголошувалася самостiйною, незалежною державою, отже вiн мав стати днем подвiйного всенародного свята – Незалежностi i Соборностi.

22 сiчня 1919 року на Софіївській площi, бiля пам’ятника гетьману Богдану Хмельницькому, у присутностi десяткiв тисяч киян лiдери УНР і повноважна делегація ЗУНР заявили про свiй непохитний намiр збудувати єдину соборну Українську державу.

З раннього ранку мiсто набуло святкового вигляду. На будинках державних установ майорiли нацiональнi синьо-жовтi прапори, Софiївський майдан прикрашала трiумфальна арка зі старовинними гербами України і Галичини.

В Актi злуки проголошувалося: «Однинi воєдино вливаються століттями відiрванi одна від одної частини Єдиної України, Захiдноукраїнська Народна Республiка (Галичина, Буковина Угорська Русь) i Надднiпрянська Велика Україна. Здiйснилися вiковiчнi мрiї, якими жили, i за якi вмирали кращi сини України. Однинi є єдина, незалежна Українська Республіка».

А зараз переглянемо фрагменти фільму.

(Демонструються фрагменти документального фільму з циклу «Становлення української державності» - «Проголошення Акту Злуки» )

Бібліотекар: Цей день увійшов до національного календаря як велике державне свято – День Соборності України, і відзначають його з 1999 року.

Ті вікопомні історичні події сформували підґрунтя для відродження незалежної соборної демократичної України та утвердження національної ідеї. У розмаїтті жовто-синіх знамен 22 січня 1990 року наші сучасники поєднали живим ланцюгом злуки Схід і Захід України.

Віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. Плекаймо все, що працює на ідею загальнонаціональної єдності.

(Звучить Державний Гімн України)

Бібліотекар: Сьогодні наша країна переживає нелегкі часи. Загроза прийшла звідти, звідки її ніхто не чекав. Підступно й без попередження агресивні дії проти нас розв’язали представники народу, який ми споконвіку вважали братським... Внаслідок цієї агресії вже анексовано територію Автономної Республіки Крим. Зараз ворог веде підривну диверсійно-терористичну діяльність на Сході нашої Батьківщини. 

(Відеокліп Юрій Васильковський «Ой, червона калина»)

Бібліотекар: У пам'ять про всіх загиблих в боях за Україну   оголошується хвилина  мовчання.

(Хвилина мовчання)

Ведуча 1:Соборність – це символ. Символ боротьби за волю. Порозуміння між людьми. І часточка надії і віри у майбутнє.

Ведуча 2:Пам’ятаймо про незліченні жертви наших співвітчизників, покладені на вівтар незалежності, соборності, державності.

Ведуча 1:Любов до землі, до рідного слова прирекли багатьох славних синів і дочок України на тюрми і поневіряння.

Ведуча 21: Віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. Маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки.

(Звучить пісня «Україно, Україно» та відео кліп)

Ведуча 3:

Україно, соборна державо,

Сонцесяйна колиско моя,

Ні, не вмерла й не вмре твоя слава,

Завойована в чесних боях.

Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в ній – перлина,

Не вмре повік! І світ-зоря,

Твоя свята зоря засяє.

Ми вірим в майбутнє твоє, Україно!

Говорять сьогодні дорослі й малі.

Бо ти в нас – найкраща, бо ти в нас єдина,

Немає такої, як ти, на землі.

Ведуча 4:

Коло Києва чи Львова –

Де приїду – вдома всюди,

де поступлю – рiдна мова,

де погляну – рiднi люди.

Роботящi пiдгiрянцi,

Як вогонь, палкi гуцули,

І смiливiї кубанцi,

Що ще Сiчi не забули,

І розважнi подоляни,

І полтавцi – солов”їнi,

Бойки, лемки, волиняни –

Все ото брати однiї.

Бо вiд Сяну до Кавказу

На степах чи полонинi,

Тризуб має до приказу

І прапори жовто – синi.

                                               (П.Штокало)

Бібліотекар:

Наше свято підійшло до кінця. Сердечно бажаємо вам міцного здоров’я, щастя, добра, миру, злагоди і глибокої віри у гідне майбутнє України!

(відео»Духовний гімн України» - молитва за Україну)