Є дні, які складаються із самих запахів, коли ти відчуваєш цілий світ вдихаючи й видихаючи його крізь ніс… А в інші дні… можна тільки вухом почути, як гримить і бринить  Всесвіт. Є такі дні, що їх треба куштувати на смак, і такі, що краще відчутвати на дотик. Трапляються й такі, які належить сприймати всіма чуттями разом…
                                                                    Рей Бредбері «Кульбабове вино»

Пушинками кульбабового сну

Торкнула ніч тумани півпрозорі,

У присмаку вина хмеліють зорі,

А час бреде в безчасся дивину,

Де терпко палахтять кульбаб лампади

Ти чуєш, як бринить цей дивосвіт

Десь на межі від видиху до вдиху?

Ні, не світання ніч чарує тиху –

Сяйнувши, мов кульбаб медовий цвіт,

Цілунків золотяться аромати.

Ніч провокує присмаками зваб,

Завівши в шалину сум’яття часу.

Нам вдасться, мабуть, вибратись не зразу

З квітучих хащ кульбаб… кульбаб… кульбаб???

Сприйнявши часу млу всіма чуттями.

Зажди… Не руш… Цю мить іще вдихну,

В очей твоїх розтану оксамиті.

На дотик пелюстки, росою вмиті,

Немов ковток кульбабового сну,

П’янкого й запашного до нестями

Тетяна Чорновіл