На вікні свіча миготіла,

Кривді з-за плеча тріпотіла,

До правди летіла.

Там де рідний край,

Де Україну голоду нагай

Шмагав до згину

Не день, не годину...

На вікні свічі не задути.

Скарги і плачі досі чути –

Усе люди тямлять.

Досі жаль до сліз,

Тих що не в пору

Їх потяг укіс голодомору,

То ж вічна їм пам’ять.

                               (Богдан Стельмах)