Таємниця прізвища

Прізвище Франко має неукраїнський корінь. Іван Франко у своїх творах сам натякав, що, можливо, походить від німецьких колоніялістів. В одному з його автобіографічних оповідань є такий епізод. Його батько ще парубком на якихось вечорницях запросив свою майбутню дружину, до речі, молодшу на років 24 від нього, танцювати. А вона, напевно, була вродливою дівчиною, бо небайдужі до неї хлопці казали: „Що ти з цим німчурою йдеш танцювати?". Але батько Франка усвідомлював себе українцем.""

Прізвище Франко наявне в офіційних документах ще XVIII ст., уже на початку цього століття рід був дуже розгалужений, що вказує на його корінне походження. Як стверджує відомий франкознавець Р. Горак, прізвище Франко зустрічається по всій Галичині в громадських і земських актах ще ХV-ХVІ ст. Причому всі Франки були вільними людьми й не виконували панщинних повинностей. Прадідом Івана Франка був Теодор Франка, який помер 1826 року на сотому році життя, а отже, був, мабуть, 1726 року народження. Дід Теодор і його батько вважали себе українцями, бо всі записи актів громадянського стану робили в церковних, а не костьольних метричних книгах. На підставі цих даних Р. Горак і вважає версію про німецьке походження бездоказовою. Також цей науковець відкидає версію про польське походження І. Франка по материнській лінії. Проте внука Зеновія Франко припускає, що її прабабуся Марія Кульчицька хоч і розмовляла тільки по-українськи, однак як представниця шляхти ходачкової (тобто бідної) могла бути в третьому або четвертому поколінні польського походження.

Рятував Шекспір

Малий Іван Франко виявляв великий талант у письмових роботах. Коли викладач Дрогобицької гімназії Т. Грушкевич в четвертому класі вчив дітей української мови, то Франко замість звичайної школярської „розвідки" написав довгу „повістку на задану тему". Причому, як згадував Грушкевич, зовсім вправним стилем, майже вільним як від граматичних, так і правописних помилок. А в шостому класі теми з польської мови Франко опрацював у формі комедії чи то драми. Загалом навчання було для Франка малоцікаве. А тому вже в п'ятому класі він під час уроків читав твори Шекспіра в німецькому перекладі.

Професор був безпорадний

Коли майбутній письменник Андрій Чайковський ще вчився в польській гімназії в Самборі, один його товариш, що перейшов сюди на навчання з Дрогобича, розповідав, що в Дрогобицькій гімназії є такий один учень, який віршами пише завдання й називається він Іван Франко. Але цьому не дуже вірили. Проте згодом Чайковський переконався, що це таки правда, коли до його гімназії перейшов товариш Франка Осип Білинський і розповів, що Іван написав віршами завдання з німецької на цілий зошит, а професор на це заявив йому, що не вважає себе компетентним таке завдання класифікувати.

Здоровий сон перед матурою

У день складання іспитів на матуру, тобто на атестат зрілости, коли инші гімназисти вже пішли її виборювати в своїх професорів, Іван Франко, побачивши неподалік гімназії фіру з рідного села Нагуєвичів, навідався до земляків і заснув собі на возі. Коли ж черга складати іспити підійшла до Франка, товариші його розбудили, Ярослав Рошкевич обібрав із його кучерів солому, й Іван спокійнісінько пішов на екзамени.

Пісня від матері

Іван Франко був добрим співаком і знавцем народної пісні. За оцінками сучасників, голос мав не сильний - трохи сипкуватий баритон, але виразний. Тексти пісень від нього записував Михайло Павлик, а мелодії - Микола Лисенко. Деякі з пісень з його голосу перейняла Леся Українка, коли вони відпочивали у карпатському селі Буркуті. Франко як фольклорист мав чималий доробок із 400 записаних пісень і 1800 коломийок. А першою зародила цю любов до пісні Франкова мати - Марія Кульчицька. Вона любила співати, знала багато пісень. Івась, маючи унікальну пам'ять, легко їх запам'ятовував. Із десяти років він почав їх записувати і в зошит.

Особливо багато І. Франко записав фольклорного матеріалу в найважче своє п'ятиріччя (1877-1882 р.р.), коли був переслідуваний та гнаний і навіть сидів у львівській (1871р.) і коломийській (1880 р.) тюрмах. На селі у вільний час Франко виходив на поле, сідав коло селян і просив, щоб вони співали, а він записував. Використовував для цього й Великодні забави. Тож не дивно, що І. Франко дуже дбав про музикальність своєї поезії. У близькому оточенні поета була поширена думка, що окремі вірші він задумував як пісні.

А поведенція товариська?

Начувані про надзвичайні здібності „інструктора" їхнього сина й брата Ярослава Рошкевичі зазнали неабиякого розчарування після першого гостювання в них семикласника Дрогобицької гімназії Івана Франка. „Змірилатєго відразу від стіп до голови і неприємного дістала вражіння", - писала у „Спогадах про Франка" Михайлина Рошкевич.

Але Франко тоді вразив не тільки своїм бідним одягом, який вивершувала палиця з пакунком у хустині. „При обіді розмовляв сміло з родичами, але по другім даню встав ненадійно [несподівано ] і зачав проходжуватися по покою скорим кроком, - продовжує молодша сестра першої Франкової коханої. - Мене то так вразило, і так якось було прикро і неприємно, що він не знає поведенції товариської, що треба при столі до кінця сидіти альбо що з першого даня з'їсть тілько, що другого вже не тикне".

Ярослав дуже обережно зауважив Іванові щодо етикету - „того зривання ся при столі'", і Франко на це зовсім не образився, а .„радо прийняв".

Вдруге до Рошкевичів Франко приїхав, як був уже в восьмому класі, й справив на Михайлину цілком протилежні до попереднього разу враження. „На перший погляд була задоволена з него", „зауважила з приємністю, що Франко порядно одітий", - згадувала вона про другий приїзд Франка.

Іванові тайнописи

Після першого арешту Івана Франка й обшуку в Рошкевичів у Долині листування між Іваном і Ольгою стало дуже проблемним, бо Франкові листи до дочки старий Рошкевич безжально конфіскував. Спочатку Франко передавав Ользі через знайомих книжки, в яких потрібно було вишуковувати за порядком підкреслені букви й переносити їх на папір, і з того виходив лист.

А згодом Франко використовував й инші таємні способи листування: присилав лист на великому папері, де було всього кілька слів. Михайлина Рошкевич із цього раз подивувалася, тоді Ольга сказала сестрі, щоб спаленим папером зі смальцем потерла по чистому папері. Михайлина дуже здивувалася, коли після такої операції показався лист, густо списаний рукою Франка.

Инші листи треба було протерти соком із цитрини або цибулі й підігрівати на вогні.

Парипа П. Почерк генія : історії з життя І. Франка / Петро Парипа // Перевал. - 2009. - № 1-2. - С. 64-80.