08:36 Квітневі ювіляри |
1 квітня  народився Микола Гоголь (1809-1852) — російський прозаїк, драматург, поет, критик, публіцист українського походження. Визнаний класик російської літератури. За визначенням французького публіциста Ежена Вогюе, з гоголевської «Шинелі» вийшла вся російська література. У 1821–1828 роках навчався у Ніжинській гімназії вищих наук, де вперше виступив на сцені гімназійного театру як актор і режисер-постановник вистав «Едіп в Афінах», «Урок дочкам», «Лукавін» та багатьох інших. У гімназії Гоголь особливо охоче вивчав давню українську історію, народні звичаї та усну народну творчість, з якими знайомився не лише з друкованих джерел, а й на ніжинських базарах, у передмісті Магерки, де мав багато знайомих. Пізніше ніжинські типи, окремі сценки увійшли до творів письменника. У Ніжині Гоголь написав свої перші літературні твори і опублікував деякі з них у рукописних журналах та альманахах. Тут з'явилися його вірші «Италия», «Новоселье», «Непогода», «Две рыбки», «Битва при Калке», поема «Ганс Кюхельгартен», сатири «Насмешнику некстати», «Нечто о Нежине, или Дуракам закон не писан», драматичні твори. 1829-го року в журналі «Отечественные записки» з'явилася повість «Басаврюк, або Вечір проти Івана Купала», перша повість з циклу «Вечори на хуторі біля Диканьки». Найвідоміші твори письменника: «Миргород», «Вій», «Невський проспект», «Шинель», «Нотатки божевільного», «Ревізор», «Мертві душі», «Вечори на хуторі біля Диканьки» та ін.2 квітня
 народився Ганс Крістіан Андерсен (1805-1875) — датський письменник, казкар, автор відомих у всьому світі казок «Стійкий олов'яний солдатик», «Гидке каченя», «Снігова королева», «Дюймовочка» та інших. Казки Андерсена перекладені більш, ніж 150 мовами світу, вони стали основою для численних екранізацій, мультфільмів, театральних постановок, балетів тощо. У літературі дебютував восени 1828 року як автор сповненого казкової містики твору «Прогулянки від Хольмен-каналу до східного мису острова Амагер». Видана у 1829 році книжечка набула великої популярності й уже в квітні вийшов її другий наклад. Приєднавшись до прогресивних романтиків, Ганс Крістіан Андерсен писав вірші, поеми, п'єси, нариси, романи. З 1835 року друкує казки, яких за 40 років написав 156. У цьому жанрі найповніше проявився художній талант Андерсена. Казки письменника тісно пов'язані з фольклором, дуже динамічні, в них багато гумору, фантастика поєднана з реальним життям; багато казок є гострою соціальною сатирою («Нове вбрання короля», «Соловей», «Кожному — своє місце», «Свині», «Слимак і кущ троянди», «Дюймовочка»). Жорстоким грошолюбам у казках протистоять прості бідні люди, що їх Андерсен наділяє найблагороднішими моральними рисами і якостями («Стійкий олов'яний солдатик», «Кресало», «Русалонька», «Дівчинка з сірниками», «Снігова королева»). Казки Андерсена пройняті соціальним оптимізмом і щирою вірою в краще майбутнє людства.
3 квітня
 народився Олесь Гончар (1918-1995) — український письменник, літературний критик, громадський діяч, лауреат Сталінської премії (1948), перший лауреат премії імені Тараса Шевченка (9 березня 1962), голова Спілки письменників України (1959–1971), академік НАН України (1978). Ранні оповідання й повісті («Черешні цвітуть», «Іван Мостовий» тощо) Гончар присвятив людям, яких добре знав, з якими не раз стрічався в житті. У червні 1941 р. О. Гончар у складі студентського батальйону пішов добровольцем на фронт. Про долю цього батальйону письменник написав у романі «Людина і зброя», за який був нагороджений державною премією ім. Т. Шевченка. Вірші, що народжувалися в перервах між боями, сам письменник назве згодом «конспектами почуттів», «поетичними чернетками для майбутніх творів». Сьогоднішнє прочитання їх переконує, що це справді так. Ліричний герой «Атаки», «Думи про Батьківщину», «Братів» та інших фронтових поезій Гончара духовно, емоційно близький до героїв повоєнних його романів та новел, передусім «Прапороносців». Робота над «Прапороносцями» тривала три повоєнних роки. В цей час Олесь Гончар публікує ще кілька новел і повість «Земля гуде», завершує навчання у ВНЗ (Дніпропетровський університет, 1946), та головним підсумком цих років стає трилогія «Прапороносці». На сторінках журналу «Вітчизна», а згодом і окремим виданням з'явилися всі три частини роману («Альпи», 1946; «Голубий Дунай», 1947; «Злата Прага», 1948). Високу оцінку творові, відзначеному двома Сталінськими преміями, дали тоді Юрій Яновський, Павло Тичина, Остап Вишня.
7 квітня  народився Вільям Вордсворт (1770-1850) — англійський поет-романтик. Видатний представник «озерної школи». У творчості Вордсворта є частка містики і обожнювання природи, є трохи моралізування і набожності, але все це губиться в його глибоко ліричній і простій поезії. У творах Вордсворта знайшли місце і селянин, і солдат, що повернувся із служби, і коробейник, і селянські діти («A Noble Peasant»; «We are Seven»; «The idiot Boy» тощо). Пізня його поезія в основному представлена саме сонетами, іноді об'єднаними в цикли на зразок «Річки Даддон» і Церковних нарисів. Сюжетні вірші «Ліричних балад» і за змістом, і за стилем споріднені з народною англійською баладою, добре знайомою Вордсвортові.
9 квітня
 народився Шарль П'єр Бодлер (1821-1867) — французький поет, літературний критик та перекладач, один з найвпливовіших представників французької літератури 19 століття. В 1837 році Бодлер написав свій перший вірш «Несумісність». У 1843 році став працювати в літературних журналах, передусім як автор оглядів і рецензій про культурне життя Парижа. 1845 року відбувся його літературний дебют: у журналі «Художник» публікується сонет «Дамі креолці». Тоді ж він і заявляє про себе як про тонкого цінителя живопису, написавши есе про художній салон 1845 року («Салон 1845 року»). З цього часу Бодлер стає одним з головних літературних і художніх критиків свого часу. У 1846 році Бодлер вступає в «Товариство літераторів». А в 1847 — публікує в «Бюлетені», який видає «Товариство», свою першу поему в прозі «Фанфарло». 25 червня 1857 виходить поетична збірка Бодлера «Квіти зла», яка викликала гучний скандал. За рішенням влади тираж було арештовано. У 1860 році було опубліковано збірку коротких художньо-філософських есе «Штучний рай». У 1861 році вийшло друге видання «Квітів зла», останнє при житті поета, до складу якого включено тридцять п'ять нових віршів. Спроба здійснити третє видання «Квітів зла» наштовхується на відмову головних видавничих будинків Франції. У 1864 р. журнал «Фігаро» опублікував шість поем у прозі під заголовком «Паризький сплін». У 1868 році видавничий будинок Леві випустив третє видання «Квітів зла», доповнене останніми віршами Бодлера та збірник статей про мистецтво «Естетичні рідкості». У 1869 вийшли збірки літературних есе «Романтичне мистецтво» та «Маленькі поеми в прозі» — експериментальна книга, яка містила як переклади на прозаїчну мову віршованих текстів, так і оригінальні поеми в прозі. Пізніше було видано виконані Бодлером переклади творів Едгара По.
10 квітня  народився Віктор Семенович Близнець (1933-1981) — український письменник-прозаїк. Видав низку популярних дитячих творів — від казок та оповідей до повістей, серед яких «Звук павутинки» (1969), «Женя і Синько» (1974), «Земля світлячків» (1979). 1988 року Віктору Близнецю посмертно було присвоєно звання лауреата літературної премії імені Лесі Українки, а 2003 року Міжнародним освітнім фондом імені Ярослава Мудрого започатковано літературну премію «Звук павутинки» імені Віктора Близнеця. Публікуватися Віктор Семенович почав у 1959 році, а перша книжка оповідань «Ойойкове гніздо» вийшла в 1963 році. Віктор Близнець був дитячим письменником за природою свого таланту: він умів розглядати проблему «від початку», звертатися до найпершого значення слова й метафори, відкривати нове в давно знайомому. Звідси й закономірний інтерес до історії народу в таких творах, як «Паруси над степом», «Древляни», «Підземні барикади», «Вибух». Проте найталановитішими і найпопулярнішими вважаються книжки Віктора Близнеця для дітей. Герої його творів усвідомлюють себе особистостями, знають, що таке справжня дружба, готові захистити слабшого, живуть у злагоді з довкіллям.
15 квітня
 народився Олег Федорович Чорногуз (1936) — український письменник, журналіст, редактор журналів «Перець» та «ВУС», автор численних книжок гумору та сатири. Заслужений діяч мистецтв України, секретар та член президії Національної спілки письменників України, член Національної спілки журналістів України. Свою творчу діяльність він розпочав у редакціях районних газет на Вінничині. Найвідоміші твори письменника: книжки сатири і гумору «Моральна підтримка», «Портрет ідеала», «Сіамський слон», «Веселі поради», «Між нами кажучи», «Сповідь старого холостяка», «Як доглядати Зевса», «Плата за любов», «Тиха ніч над хатою моєю» (збірка романсів і пісень написані разом з сином Ярославом), книги публіцистики «Українські колобки», «Українські кентаври», «Діти колонії», «Рабів на бал не запрошують», поетична збірка «Дорога до України», дитячі книжки «Веселий зоопарк», «Карнавал», «Весела абетка», «Притча казка про козака Нетака», романи «"Аристократ" із Вапнярки», «Претенденти на папаху», «Вавілон на Гудзоні», «Я хочу до моря», «Дари пігмеїв», «Примхи долі», «Той, що живе зі смертю», «Золотий скарабей», «Ремезове болото», «Воскреслий із мертвих», «Гроші з неба», «Притулок для блазнів» (сатиричні комедії, 2013). Автор кіноповісті «Смерть без милосердя» та кількох п'єс. Серед них «Пектораль», присвячена Георгію Гонгадзе. Твори Олега Чорногуза перекладені на 22 мови світу.
16 квітня  18 квітня  народилася Уляна Кравченко (Юлія Юліївна Шнайдер) (1860-1947) - українська письменниця, активістка українського жіночого руху, перша в Західній Україні жінка-поетеса, чиї твори стали популярними. Популярність серед читачів Уляна Кравченко здобула уже після виходу у світ першої збірки поезій "Prima vera" (1885 р.). Вона стала першою в Галичині жінкою-поетесою. Наступні збірки "На новий шлях" (1891 р.), "В дорогу" (1912 р.), "Проліски" (1921 р.), "Лебедина пісня" (1924 р.), "Шелести нам, барвінку" (1932 р.) з`явилися одна за одною. Окрім поезії, вона писала й поетичну прозу, особливе місце серед якої займає автобіографічна повість "Хризантеми".
19 квітня
 народився Марко Бараболя (справжнє ім'я - Іван Федорович Рознійчук, 1910-1945) — учитель, український письменник-сатирик міжвоєнного періоду зі Закарпаття. У 1928—35 роках часто виступав з гумористичними нарисами і гострою сатирою у періодичних виданнях Закарпаття на суспільно-політичні та культурні теми: з великою поетичною майстерністю висміював недоліки громадського та культурного життя краю. Вибрані праці видано в збірці «З-під їдкого пера Марка Бараболі» (1941) та «Тутешняцька губернія» (1970), «На Верховині» (1984). Словацьке педагогічне видавництво у Братиславі — Відділ української літератури у Пряшеві — видало невеличку збірку творів Марка Бараболі, яку впорядкував Михайло Мольнар. У післямові укладача відзначається, що твори Марка Бараболі своїм художнім рівнем значно вищі за твори більшості сучасних письменників-закарпатців — це кращі зразки української літератури на Закарпатті: вони мають право вважатися надбаннями загальноукраїнської сатири та цікаві не лише змістом, а й формою та мовою, якою сатирик блискуче володів і якій приділяв особливу увагу.
21 квітня
 народилася Шарлотта Бронте (1816-1855) — англійська письменниця, автор знаменитих романів "Джейн Ейр", "Вільєтт", "Вчитель", що привернули увагу значимістю проблематики, майстерністю захоплюючої оповіді, образами героїнь, наділених сильними почуттями, сміливістю, непохитними моральними принципами, здатними самостійно приймати рішення. За своє життя написала декілька десятків віршів і чотири романи — «Вчитель» («The Professor», 1847; опубл. у 1857), «Джен Ейр» («Jane Eyre», 1847), «Шерлі» («Shirley», 1849) і «Містечко» («Viltette», 1853). У романах порушуються проблеми жіночої рівноправності, соціальної нерівності, відображені робітничі заворушення, обговорюються питання освіти. Твори Шарлотти Бронте багато в чому автобіографічні, у них відобразилися враження та події її особистого життя. Роман «Джейн Ейр» став своєрідним маніфестом боротьби за жіночі права, твір відразу приніс їй успіх і був перекладений багатьма європейськими мовами, екранізований.
22 квітня
 народився Володимир Набоков (1899-1977) — російський і американський (писав англійською мовою з 1940 року) письменник. Твори Набокова характеризуються складною літературною технікою, глибоким аналізом емоційного стану персонажів у поєднанні з непередбачуваним, деколи майже триллерним сюжетом. Серед відомих зразків творчості Набокова можна відзначити романи «Машенька», «Захист Лужина», «Запрошення на страту», «Дар». Популярність у широкої публіки письменник здобув після виходу в світ скандального роману «Лоліта», за яким згодом було зроблено декілька екранізацій. Коло інтересів Набокова було надзвичайно різностороннім. Він зробив значний внесок до лепідоптерології (розділ ентомології), викладав російську і світову літературу й видав декілька курсів лекцій літературознавства, створив переклади «Євгенія Онєгіна» і «Слово о полку Ігоревім» на англійську мову, серйозно захоплювався шахами: був достатньо сильним практичним гравцем і опублікував ряд цікавих шахових задач. 23 квітня  народився Вільям Шекспір (1564-1616) — англійський драматург Єлизаветинської епохи. Один з найвідоміших драматургів світу, автор 17 комедій, 10 хронік, 11 трагедій, 5 поем і циклу з 154 сонетів. Шекспір визнаний найвидатнішим англійським драматургом всіх часів. Найбільш відомі п'єси Шекспіра: "Ромео та Джульєта", "Гамлет", "Король Лір", "Сон літньої ночі", "Макбет", "Отелло" та ін. Загалом вірші Шекспіра не можуть йти в порівняння з його геніальними драмами. Але самі по собі узяті, вони носять відбиток неабиякого таланту, і якби не тонули в славі Шекспіра-драматурга, вони самі цілком могли б принести і дійсно принесли авторові велику популярність. Перші переклади Шекспіра українською мовою належать Пантелеймонові Кулішеві та Михайлові Старицькому. Від Куліша до Григорія Кочура з'явилося 8 перекладів «Гамлета». Інші драматичні твори Шекспіра перекладали Іван Франко, Юрій Федькович, Павло Грабовський, Яків Гординський, Максим Рильський, Іван Кочерга, Юрій Клен та інші. На еміграції Шекспіра перекладали Максим Славінський, Ігор Костецький, Святослав Гординський, Остап Тарнавський, Яр Славутич, Олег Зуєвський тощо.
 народився Григорій Михайлович Тютюнник (1920-1961) — український письменник, прозаїк, поет. Письменник важко пережив роки війни, до кінця життя мав осколок біля серця. Після воєнних років був на педагогічній роботі, працював співробітником львівського журналу «Жовтень», вів активну і напружену літературну діяльність. Творчий доробок митця складають збірка оповідань «Зоряні межі» (1950), повість «Хмарка сонця не заступить» (1957) та ін. Вже після смерті письменника світ побачив його збірку поезій воєнного часу «Журавлині ключі», яка була написана 1963 року. Роман Григорія Тютюнника «Вир» посідає особливе місце як у творчості прозаїка, так і в історії українського письменства. Його поява стала справжньою подією в літературному житті, засвідчила поступове, але неухильне одужання та відродження національної словесності після того удару, якого завдали їй десятиліття сталінського фізичного та ідеологічного терору. Тютюнникові вдалося створити широке епічне полотно, густо населене різноманітними персонажами, в межах якого порушувались як гостроактуальні, так і вічні проблеми людського буття. Автор відмовився від утверджуваної десятиліттями практики схематизованого, одноплощинного зображення людини, натомість представив своїх героїв насамперед індивідуально неповторними особистостями. Український письменник — Тютюнник Григір Михайлович (1931–1980) — доводиться йому молодшим братом по батькові.
26 квітня
народився Микола Костянтинович Зеров (1890-1937) — український поет, літературознавець, аналітичний критик, полеміст, лідер "неокласиків", майстер сонетної форми і перекладач античної поезії. 1924 року було надруковано "Камену" — першу збірку віршів Зерова, до якої, втім, було включено й перекладний розділ. Автор скромно називав свої сонети «сухарями» на розкішному бенкеті поетичної фантазії. Глибоке проникнення у філософську сутність буття, вишукана мова, висока версифікативна майстерність творів Зерова вражали сучасників. 1925 рік можна вважати вершиною літературно-критичної діяльності М. Зерова. Тільки журнал "Життя і революція" вмістив 17 його матеріалів. А ще були публікації в інших часописах, виступи, лекції перед студентами.
За матеріалами Бібліо-Граф
|
|
|
| Всього коментарів: 0 | |